Category Archives: Facts

10 Причин почему окситоцин самая удивительная молекула в мире

Джордж Дворский
Перевод с английского:   К. А. Смбатян

Окситоцин часто называют “гормоном доверия” однако все чаще рассматривается как химическое вещество мозга, которое делает гораздо больше, чем просто соединяет людей друг с другом.

Исходя и новых исследований предполагают, что окситоцин играет решающую не только в обеспечении и укреплении наших социальных отношений, но и помогает нам предотвратить целый ряд психологических и физиологических проблем. А также  окситоцин, оказывается решающим элементом  того, что делает нас человеком. Вот десять причин, почему окситоцин просто самая невероятная молекула на планете.

  1. Легко получить

Одна из приятных вещей окситоцина, это то что вы можете получить его в любом месте и в любое время. Все, что вам нужно сделать, это просто обнять кого-то или пожать кому то руку.  Простой акт телесного контакта заставит ваш мозг выпустить низкий уровень окситоцина – как вас,так и человека, к которому вы  прикасаетесь . Это почти мгновенный способ установления доверия. А так же плюс заключается в том, что эффектзадерживается и после. И вы не ограничены человеческим родом, ведь  он также выделяется во время объятий и игр со своими домашними животными.  А для тех,  кто не может производить достаточное количество окситоцина сами по себе, молекула может быть легко синтезирована и введена в качестве лекарственного средства.

  1. Молекула любви                              

Часто упоминается как “молекула любви”, окситоцин, как правило, ассоциируется с парами,  ведь именно он помогает создать большее чувство близости и привязанности.

Окситоцин – наряду с дофамином и норадреналином, как полагают, выполняет чрезвычайно важные функции при отношениях в человеческих парах. Именно эта молекула увеличивает желание пар смотреть друг на друга,  это создает сексуальное возбуждение, и это помогает самцам поддерживать эрекцию.

  1. Это помогает маме быть мамой

Но окситоцин не ограничивается только способностью соединять пары друг с другом – этот гормон отыгрывает немалую роль во время родов и установления связи между ребенком и матерью. Окситоцин помогает женщинам пройти через роды естественным путем стимулированием и  сокращением матки, поэтому его иногда вводят (как Pitocin ) во время родов для содействия родов и ускорения схваток.

После рождения, мамы смогут установить близость и доверие со своим ребенком путем нежных прикосновений и даже любящим взглядом. Кроме того, матери могут передать окситоцин своим детям через грудное молоко.

  1. Уменьшает социальные страхи.

Учитывая его способность рушить социальные барьеры, вызывать чувство оптимизма, повышать самооценку, и укреплять доверие, окситоцин все чаще рассматривается как нечто, что может помочь людям преодолеть свои социальные запреты и страхи. Исследования показывают, что он может быть эффективным при лечении изнурительной застенчивости, или в помощи людям с социальными тревогами и расстройствами настроения.

Также считают, что окситоцин может помочь людям, страдающим от посттравматического стрессового расстройства. Кроме того, учитывая, что аутизм является по существу расстройством социальной коммуникации, этот гормон  рассматривается как способ помочь людям с этим недугом. И, наконец, окситоцин, может помочь излечить раны разбитых отношений – еще один пример того, как ум проявляет свою пластичность.

  1. Исцеление и облегчение боли.

Поразительно, что окситоцин также может быть использован для лечения ран (благодаря его противовоспалительными свойствами). Исследования также показали, что повышение уровня окситоцина может облегчить боль – любую, от головных болей и судорог, до общей боли в теле. Теперь, как говорится, хитрость заключается в том, где добыть окситоцин в то время, как вы чувствуете боль, что практически трудно.

 

С другой стороны, если вы оказываетесь в состоянии физического дискомфорта, вы всегда можете попросить вашего партнера о помощи. Так что, не забудьте использовать эту важную информацию, в следующий раз.

  1. Диета-помощь

Может быть, удивительно, но окситоцин также может быть использован в некоторых случаях для предотвращения ожирения. Исследователи обнаружили, что действие окситоцина на мышей с дефицитом рецепторов становится тучным в более позднем возрасте – и с нормальным приемом пищи. Ученые считают, что этот гормон может быть ответственным за ряд полезных метаболических эффектов, как у мышей, так и у людей.

 

Кроме того, давая раствор окситоцина рецептор-дефицитным мышам с ожирением, их вес вернулся к нормальному уровню. Мыши также показали уменьшенное нарушение толерантности к глюкозе и уменьшение резистентности к инсулину. Это ясно предлагает альтернативный вариант для тех, кто изо всех сил пытается удерживать нормальный вес.

  1. Антидепрессант

Окситоцин был впервые обнаружен во время поиска лекарства от депрессии для новоиспеченных матерей, страдающих от синдрома послеродового стресса. Исследователи обнаружили, что некоторые молодые матери имели дело с депрессией по причине низкого уровня окситоцина. На самом деле, врачи уже могут предсказывать это не только после родов, но и во время беременности. Недавние исследования уровней крови и генетических факторов у пациентов с депрессией показали возможность с его помощью лечить людей с клинической депрессией, и даже тревожными расстройствами.

8. Снятие стресса

Не удивительно, что окситоцин имеет периферическую способность уменьшать стресс и, учитывая его способность облегчать социальные беспокойства и производить чувство доверия, это играет немаловажную роль в жизни человека, учитывая весь тот ущерб, который стресс наносит организму. Известно также, что окситоцин уменьшает уровень кортизола в организме и снижает кровяное давление. Также стало известно, что гормон окситоцин улучшает пищеварение. Интересно отметить и то, что окситоцин и его рецепторы были обнаружены в желудочно-кишечном тракте, где окситоцин улучшает моторику кишечника и уменьшает его воспаление.

  1. Увеличение щедрости

То, что можно было бы отнести как к хорошему, так и к плохому, так это способность окситоцина увеличивать уровень щедрости у людей. Биологи, особенно те, кто поддерживают теорию эгоистичного гена, уже давно пытались понять, почему люди иногда долго не могут решить, отдать вещь или же оставить её. Но несколько направленных в это русло  исследований показали связь окситоцина с чувством сопереживания.

В одном исследовании, в котором был задействовано несколько человек, было выяснено, что после приема окситоцина поделиться с деньгами становилось намного проще. Щедрость некоторых людей возросла до 80% ( ничего себе !)

10. Это то, что делает нас человеком

Другими словами, все выше сказанное показывает совершенно ясно, что мы на самом деле не были бы людьми без окситоцина, мы бы просто не имели возможности быть социальными, или проявлять заботу. Теперь, следует отметить то, что  в то время как уровень окситоцина повышается в группе доверия, он оказывает противоположное чувство для тех, кто в аут-группе, так что это не “идеальный препарат ” и некоторые люди могут обойтись и без него. 

https://econet.ru/uploads/pictures/482182/content_21.jpg

Окситоцин играет важную роль в формировании нашей способности инициировать и поддерживать отношения, в то же самое время, наделяя нас способностью сопереживать, доверять, и даже любить друг друга. Без него мы были бы значительно меньшим, чем являемся.

И так, чего же ты ждешь, выйди на улицу, обними кого-то!

Редакція та Дізайн: Майстерний  Хімік. © 2019

 

Ще один крок до подолання антибіотикорезистентності

Автор:  Antonia Niedobitek

Переклад з англійської: Даря Журавльова ©2018

Широко поширена резистентність бактерій до антибіотиків повільно, але безсумнівно підриває ефективність антибіотиків. Для досліджених стійкості бактерій  до антибіотиків вчені Shingo Suzuki, Takaaki Horinouchi і Chikara Furusawa, з RIKEN Quantitative Biology Center (QBiC), Осака, Японія, установили 44 штами кишкової палички, стійкої до 11 антибіотиків. Після лікування 25 антибіотиками ці бактерії ще не піддавалися впливу, вони виявилися перехресно-стійкими до деяких нових антибіотиків. Деякі штами виявили перехресну сприйнятливість, що означає, що вони були стійкими до одного антибіотика, в той час будучи більш чутливими до іншого.

Аналіз експресії генів профілів деяких стійких  штамів E. coli виявив невеликий набір генів, відповідальних за стійкість до антибіотиків. Використовуючи ці гени, вчені успішно прогнозували відповіді інших штамів на дію антибіотиків.

Це дослідження може призвести до появи нових терапевтичних підходів, що передбачатимуть резистентність бактерій та можуть допомогти розробити стратегії щодо запобігання набуття бактеріями резистентності до антибіотиків.

ВОЗ. Устойчивость к антибиотикам
… является сегодня одной из наиболее серьезных угроз для здоровья человечества, продовольственной безопасности и развития….

Antibiotic Resistance Questions and Answers

Редакція та Дізайн: Даря Журавльова та Майстерний  Хімік. © 2018

 

Эти повседневные привычки повышают риск опасных для жизни заболеваний.

Перевод с английского: Владислава Шаргородская © 2018

Плохое питание и отсутствие физических упражнений не являются единственными факторами увеличенного риска смертельных заболеваний для человека.

Уровень вашего ежедневного нервного беспокойства также играет важную роль в увеличении вероятности заболеть.

Слишком много стресса может увеличить риск развития описанных далее опасных для жизни состояний здоровья. Узнайте, что они собой представляют, и что вы можете сделать, чтобы их предотвратить.

Рак

Рак является одним из самых распространенных, и одним из самых смертоносных хронических заболеваний. Управление уровнем стресса может быть одним из способов предотвратить возникновение опухоли.

Существует не так много доказательств того, что стресс непосредственно вызывает рак. Тем не менее, хронический стресс делает вас гораздо более склонными к развитию рискованных симптомов рака. Курение, злоупотребление алкоголем и переедание также увеличивают риск развития рака, как предупреждает Национальный институт рака. Можно также добавить, что стрессовые ситуации вызывают целый каскад гормональных всплесков, способствуя мобилизации всех защитных сил организма для адаптации к ситуации. Понятно, что постоянная мобилизация будет истощать защитные ресурсы организма.

Расстройства пищеварения

Существует множество биологических, психологических, социальных и межличностных факторов риска развития анорексии, булимии или других расстройств пищевого поведения, описанных в литературе. Неупорядоченное пищеварение часто развивается в ответ на стресс.

В результате мужчины и женщины, которые испытывают стрессовые жизненные события, чаще подвержены развитию ряда расстройств пищевого характера.

Диабет

Когда ваше организм перестает правильно реагировать на гормон инсулин, у вас может развиться диабет 2 типа. Люди с таким состоянием должны внести существенные изменения в свое питание и образ жизни таким образом, чтобы уровень сахара в их крови не становился опасно высоким.

Некоторые исследования показывают, что долгосрочный стресс может привести к развитию диабета 2 типа, особенно, если другие факторы риска, такие как плохая или неправильная диета, также принимают в этом участие.

Сердечные заболевания

Американская Ассоциация Сердца предупреждает, что постоянный, долгосрочный стресс может привести к развитию сердечных заболеваний, которые могут стать опасными для жизни, если их не лечить.

Стресс увеличивает ваше кровяное давление, которое со временем может повредить артерии, переносящие кровь от вашего сердца к другим частям вашего тела. Если вы также будете переедать, курить или злоупотреблять алкоголем, т.е. иметь факторы образа жизни, которые вредят вашему сердцу, то риск сердечных заболеваний существенно возрастет.

Язвенные колиты

Хронический стресс может повлиять на вашу иммунную систему, что может привести к неисправности в биологической системе, которая должна защитить вас от патогенов и ксенобиотиков. Иногда ваше тело может отравлять само себя. Когда это происходит в толстом кишечнике, могут развиться симптомы язвенного колита.

Стресс также может усложнить жизнь людям, у которых уже есть синдром раздраженного кишечника. Все это может вызвать вспышки болезненных симптомов даже у тех, кто обычно хорошо справляется со своими состояниями.

Ожирение

Если вы постоянно подвергаетесь стрессу, и у вас есть проблемы с избыточным весом или похудением, вам должно быть известно, что существует научное объяснение, каким образом с течением времени стресс может вызывать чрезмерный вес.

В стрессовой ситуации секретируются гормоны адреналин и кортизол, чрезмерная или частая секреция которых, по мнению исследователей, может способствовать ожирению и метаболическому синдрому. Хронический стресс и секреция ареналина и кортизола вызывает необоснованную потребность организма в увеличенном уровне глюкозы, что также может привести к перееданию, которое и приводит к увеличению веса, изменениям в вашем микробиоме кишечника и метаболизма в других органах.

Как уменьшить стресс и бороться с болезнями ?

Вы слишком напряжены?

Частые головные боли, угри и сильное истощение могут указывать на то, что вы движетесь по опасному пути и к серьезным заболеваниям. Возможно, настало время взять под контроль ваш стресс, прежде чем он возьмет под контроль вас.

Есть множество способов, как контролировать уровень стресса. Упражнения и медитация могут помочь вам в этом. Если вы имеете дело со стрессами на работе, вы можете сохранить свою работу, не жертвуя своим здоровьем.

Кроме того, вы можете найти не только хорошие упражнения для медитации, но и специальную музыку.

Однако,
Ученые выяснили, что медитация не способна изменить характер человека.

Медитация может усилить способность к сопереживанию, однако не влияет на снижение уровня агрессии и предубеждение в отношении определенных социальных групп. К такому выводу пришла международная группа психологов в  исследовании, опубликованном в журнале Scientific Reports.

По словам экспертов, многие авторы предыдущих исследований медитации могут неосознанно искажать результаты экспериментов. Так, с 2010 года появилось немало исследований о медитации, в частности, большая часть работ посвящена влиянию практики на человека, который медитирует.

Исследователи изучили 22 контролируемых испытания, в которых авторы сравнивали людей, которые регулярно медитируют, с контрольной группой, которая не практикует медитацию. В исследовании использовались практики, созданные на основе различных буддистских техник, в частности медитация осознанности (mindfulness meditation) и медитация “любящей доброты” (lovingkindness meditation).

Специалисты выделили пять характеристик социального поведения, описанных в работах: сочувствие, эмпатию, агрессию, склонность к предубеждению и социальную вовлеченность (количество и качество социальных связей).

По словам исследователей, медитация увеличивала склонность к эмпатии и состраданию, но не влияла на агрессию и предубеждение. Впоследствии психологи выяснили, что в исследованиях способности к сочувствию закономерность: медитация лучше помогала развить эти чувства, если курс техники медитации участникам преподавал один из авторов работы. В то же время неизвестно, есть ли такой же эффект в работах по эмпатии, поскольку во многих из них не указано, кто был преподавателем. Исследователи считают, что авторы-преподаватели могли, не осознавая, искажать результаты экспериментов.

Meditation Music 24/7: Healing Music, Relaxing Music, Study Music, Sleep Music

Джерело

Редакція та Дізайн: В. Шаргородська та Майстерний  Хімік. © 2018

 

 

 

Поет, математик і астроном, який пізнав Бога.

 Автор: Лариса ПЕЦУХ

18 травня 1048 народився Омар Хайям, поет, математик, філософ. Про його вірші знають чи не всі, а ось про захоплення точними науками… То якими відкриттями відзначилась ця видатна людина?

Омар Хайям був украй багатогранною особистістю, тому досягнення Омара Хайяма стосувались геть протилежних сфер діяльності. Через це була версія, що Омара Хайяма насправді не існувало, а під його іменем працювала група вчених. Однак є докази, що Хайям таки не міф, а реальна людина, яка стала легендарною завдяки своїм унікальним здібностям.

Народився Омар Хайям Нішапурі в Ірані, з раннього дитинства вирізнявся серед однолітків аналітичним мисленням і допитливістю, він рано навчився читати й до восьмирічного віку опанував Коран, після чого зацікавився математикою та філософією. Згодом отримав освіту, вивчив мусульманське законодавство. А після смерті батьків продав будинок і майстерню й подався до Самарканду вивчати математику та філософські науки.

У 1074 році його запросили на роботу до султана Мелік-шаха, він став керівником двірцевої обсерваторії, вивчав історію та літературу. Навіть отримав кваліфікацію лікаря, але медична справа його не дуже цікавила. Його займала наука! Відтак Омар Хайям створив Сонячний календар, який визнали найточнішим у світі, він досі діє на території Ірану. Завдяки розробленій системі астрології описав рекомендації з харчування для різних знаків Зодіаку, навіть написав книгу рецептів.

Та найбільше Хайяма цікавила математика, відтак вчений провів аналіз теорії Евкліда, створив авторську систему обрахунків для квадратних та кубічних рівнянь. Його наукові праці з алгебри та геометрії досі високо ціняться в науковому товаристві. До того ж, маючи математичний склад мислення, Омар писав твори, в основі чого була логіка, послідовність та стислість. В його віршах (рубаї) він міркує про долю, Бога, почуття, суспільство і мрії. Хайям прославляв цінність звичайної людини, говорячи про важливість бажань та потреб кожного, відокремлював Бога та віру від релігійних інститутів, вірив, що Бог — у душі кожної людини.

Важливим акцентом творів Хайяма було кохання, про жінок він відгукувався виключно в позитивному руслі, вважав, що їх треба цінувати й робити щасливим, адже для чоловіка кохана жінка – найвища цінність. А ще Омар був гедоністом і закликав насолоджуватись кожною миттю життя, ставитись до нього, як до найбільшого дарунку, цінуючи кожну мить. Сенс життя, вважав вчений, у споживанні й насолоді.

4 грудня 1131 року серце 83-річного Омара Хайяма перестало битись. За легендою, останні слова вченого і поета були звернені до Всевишнього: “Боже, прости мені! Наскільки я пізнав Тебе, настільки до Тебе наблизився”. А в XIX столітті англійський дослідник Едвард Фіцжеральд виявив записи перського поета й переклав їх на латину та англійську.

Унікальність віршів підкорила ангійців, відтоді й почалось всесвітнє захоплення творчістю Омара Хайяма та його науковими трактатами. А його думки трансформувались у правила життя багатьох поколінь.

Все, що ти бачиш є видимість тільки одна,
Тільки примара, а суті нікому не знати.
Сенсу життя  не намагайся пізнати,
Сядь, заспокойся в сторонці і випий вина!
(© МАЙСТЕРНИЙ ХІМІК (переклад з російської), 2018)

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі.
Того, що суджено, боятися не треба.
Боюсь неправедно прожити на землі.
(© В.Мисик (переклад з перської), 1990)

Джерело

Дизайн: Майстерний Хімік © 2018

Вчені вивчають, який є ризик провокування інсульта та серцевого нападу при прийомі популярних нестероїдних протизапальних препаратів.

Деякі дослідження припускають, що нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи циклооксигеназа-2 (ЦОГ-2) селективні і неселективні НПЗП, пов’язані з підвищеним ризиком серйозних побічних ефектів. Але ще досі неясно, чи існує різниця між ступеня ризика серцево-судинних захворювань між класами НПЗП або окремими НПЗП, оскільки існують обмежені дослідження щодо активності порівняння, особливо у пацієнтів з гіпертензією.

Тайванські вчені Yaa-Hui Dong, Chia-Hsuin Chang, Li-Chiu Wu, Jing-Shiang Hwang and Sengwee Toh з Відділення внутрішньої медицини Госпіталя Національного Тайванського Університету (Department of Internal Medicine, National Taiwan University Hospital) порівняли, який ризик існує у пацієнтів при прийомі деякіх знеболювальних НПЗП, які поширені по всьому світу. Результати дослідження опубліковані в Британському журналі клінічної фармакології.

Вчені провели групове дослідження пацієнтів з гіпертензією, яким за даними Тайваньської національної бази даних медичного страхування (the National Health Insurance Research Database) були прописані ЦОГ-2 селективні або неселективні НПЗЗ та прагнули вивчити ризик серйозних серцево-судинних подій у пацієнтів з гіпертензією, що приймають ЦОГ-2-селективні проти неселективних НПЗП.

Вчені вивчили дані 56 тисяч людей із підвищеним тиском. Оцінювані підлягали результати які включали госпіталізацію через наступні основні серцево-судинні події: ішемічний інсульт, гострий інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність, транзиторна ішемічна атака, нестабільна стенокардія або коронарна реваскуляризація.

Висновки свідчать, що при низькій до середньої добової дози та короткочасного періоду лікування, найбільш часто використовувані НПЗП, включаючи целекоксиб, диклофенак, ібупрофен і напроксен, мають аналогічні профілі серцево-судинної безпеки. Найбільш “безпечною” з цих препаратів у порівнянні з целекоксибом виявилася мефенамінова кислота.

Целекоксиб (англ. Celecoxib, лат. Celecoxibum) — синтетичний препарат, що відноситься до групи коксибів, які є представниками нестероїдних протизапальних препаратів. Целекоксиб застосовується виключно перорально.

Розробка целекоксибу, як і інших препаратів групи коксибів розпочалась після відкриття ізоформ циклооксигенази — ЦОГ-1 та ЦОГ-2, паралельно в Університеті Бригама Янга та Рочестерському університеті, в якому вперше запатентовані інгібітори ЦОГ-2.

Механізм дії препарату, як і інших представників групи нестероїдних протизапальних препаратів, полягає у інгібуванні ферменту циклооксигенази, яка забезпечує перетворення арахідонової кислоти у простагландини. Особливістю фармакологічних властивостей целекоксибу є те, що він є першим представником селективних інгібіторів ізоформи циклооксигенази ЦОГ-2, яка утворюється виключно у вогнищах запалення. Саме відсутність впливу на ЦОГ-1 при застосуванні целекоксибу значно знижує ризик серйозних побічних ефектів з боку травної системи (у порівнянні з більшістю нестероїдних протизапальних засобів), а відсутність антитромботичної дії целекоксибу в свою чергу призводить до більшого ризику побічних ефектів з боку серцево-судинної системи, а згідно частини досліджень, як і інші коксиби, може призводити до збільшення ризику серцево-судинних ускладнень на 37% (хоча й не всі дослідники поділяють таку думку).

Диклофенак (вольтарен, диклоберл, олфен, диклофенак натрію) є похідним фенілоцтової кислоти. Має протизапальну, анальгезуючу та жарознижуючу дію завдяки пригніченню синтезу простагландинів і зменшення таким чином усіх проявів запалення (болю, набряку, місцевої гіпертерміі). Застосовується у вигляді ін’єкцій (75 мг/3,0 мл), таблеток (по 25 мг, 50 мг), свічок по 0,05 г та 0,1 г , зазвичай по 25-75 мг, пролонговані форми – капсули по 100-150 мг. Зовнішня лікарська форма- гель (1%, 3%, 5%), та емульгель (Вольтарен). Хімічна назва: о-(2,6-дихлороанілін)фенілоцтової кислоти натрієва сіль.

Препарат, який був створений у 1966 році, спочатку застосовувався в лікуванні ревматологічних захворювань, де важливі обидва компонента: виражений протизапальний і потужний аналгетичний ефект. Згодом область застосування істотно розширилася.

В даний час застосовується в хірургії, травматології, спортивній медицині, неврології, гінекології, урології, онкології, офтальмології.
Диклофенак має кілька механізмів дії, особливо ті, які стосуються імунної системи і кровоносних судин, і тому він має величезний потенціал як лікування раку. Скорочуючи метастази за допомогою таких ліків, як диклофенак, можна буде зробити величезний поштовх у боротьбі з хворобою.
Диклофенак входить до переліку життєво необхідних і найважливіших лікарських засобів, однак фахівці пропонують повністю заборонити його через збільшення (приблизно на 40%) ризику інфарктів та інших серцево-судинних захворювань при тривалому прийомі.
Вважається, що основним механізмом, що відповідає за його протизапальну, жарознижуючу та анальгетичну дію, є пригнічення синтезу простагландинів шляхом гальмування тимчасово єкспресованої простагландин ендеропероксид синтази-2 (PGES-2), також відома як циклоксигеназа-2 (ЦОГ-2, COX-2 ) Схоже, що він також демонструє бактеріостатичну активність, інгібуючи синтез бактеріальної ДНК.

Ібупрофе́н — лікарський засіб, нестероїдний протизапальний препарат, з групи похідних пропіонової кислоти має болезаспокійливу і жарознижуючу дію.

Механізм дії і профіль безпеки ібупрофена добре вивчені, його ефективність клінічно апробована, у зв’язку з чим цей препарат входить в список найважливіших лікарських засобів ВООЗ.
Ібупрофе́н є нестероїдним протизапальним препаратом, чинить анальгезуючу, жарознижуючу і протизапальну дію завдяки невиборчої блокади обох форм ферменту циклооксигенази (ЦОГ-1 і ЦОГ-2). Робить інгібірувальний вплив на синтез простагландинів (Pg). Анальгезуюча дія найбільш виражена при болях запального характеру. Як усі НПЗП, ібупрофен проявляє антиагрегантну активність.

Напроксен (англ. Naproxen, лат. Naproxenum) — синтетичний препарат, що є похідним пропіонової кислоти, та відноситься до групи нестероїдних протизапальних препаратів. Напроксен може застосовуватися як перорально, так і місцево та ректально.

Механізм дії препарату, як і інших представників групи нестероїдних протизапальних препаратів, полягає у інгібуванні ферменту циклооксигенази, яка забезпечує перетворення арахідонової кислоти у простагландини, у тому числі у вогнищі запалення.
Напроксен, як і більшість нестероїдних протизапальних препаратів, є неселективним інгібітором циклооксигенази, і діє як на циклооксигеназу 1 типу (ЦОГ-1), так і на циклооксигеназу 2 типу (ЦОГ-2). Напроксен має високу знеболювальну активність у середніх дозах, яка проявляється швидше, ніж протизапальна дія препарату, тому напроксен часто застосовується саме як знеболювальний препарат при дисменореї та ревматологічних захворюваннях. Напроксен має меншу пошкоджуючу дію на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, ніж індометацин, ацетилсаліцилова кислота і піроксикам; але вищу за мелоксикам та набуметон.

Мефенамінова кислота (лат. Acidum mephenamicum; N-(2, 3-Диметилфеніл)-антранілова кислота) — кристалічний порошок сірувато-білого кольору. Практично не розчинюється у воді, слабо розчинюється в спирті.

Нестероїдний протизапальний засіб. Механізм протизапальної дії обумовлений здатністю пригнічувати синтез медіаторів запалення (простагландинів, серотоніну, кінінів та ін.), знижувати активність лізосомальних ферментів, які беруть участь у запальній реакції. Мефенамінова кислота стабілізує білкові ультраструктури та мембрани клітин, зменшує проникність судин, порушує процеси окисного фосфорилювання, пригнічує синтез мукополісахаридів, гальмує проліферацію клітин у вогнищі запалення, підвищує резистентність клітин та стимулює загоєння ран. Жарознижувальні властивості пов’язані зі здатністю гальмувати синтез простагландинів та впливати на центр терморегуляції.
Синоніми: Acidum mefenamicum, Coslan, Lysalgo, Mefenamic acid, Parkemed, Ponstan, Ponstel, Ponstyl, Pontal, Tanston та інші.
У механізмі знеболювальної дії, поряд із впливом на центральні механізми больової чутливості, істотну роль відіграє місцевий вплив на осередок запалення та здатність гальмувати утворення альгогенів (кініни, гістамін, серотонін).

 

Дизайн: Майстерний Хімік © 2018

 

Чому імунна система вагітних не атакує плід.

Учені з Нью-Йоркського університету встановили молекулярний механізм, що захищає плід від атаки імунної системи матері, повідомляє New Scientist.

Результати роботи, виконаної групою вчених під керівництвом Адріана Ерлебачера (Adrian Erlebacher), опубліковані в журналі Science.

Клітини плоду, що потрапляють в кровотік матері, зазвичай визначаються як чужорідні і знищуються імунною системою. При цьому плацента і плід, що розвивається, не викликають такої реакції імунітету і не відштовхуються материнським організмом. Досі не було відомо, чому імунна система не атакує ембріон, який є для неї антигеном.

Щоб з’ясувати, яким чином імунні клітини реагують на плід, Ерлебачер і його колеги провели експеримент на мишах. Вчені спостерігали за процесом імплантації – впровадження ембріона в слизову оболонку матки.

Дослідники встановили, що відсутності імунної реакції на плід сприяють клітини децидуальної оболонки матки – слизової оболонки, яка утворюється під час вагітності і відторгається після народження дитини. Під час імплантації ембріона клітини децидуальної оболонки не виробляють білки, що називаються хемокінами. Хемокіни викликають запалення і сприяють міграції Т-клітин до того місця, де розташований антиген.

Більш ретельне вивчення децидуальної оболонки показало, що змінена структура певних ділянок ДНК в її клітинах. Ці зміни в ДНК викликали придушення експресії генів, пов’язаних з виробленням хемокінів.

“Відсутність вироблення хемокінів сприяє тому, що імунна система не “посилає” Т-клітини до децидуальної оболонки. Ми вважаємо це основною причиною того, що плід не відторгається організмом матері”, – зазначив Ерлебачер.Тепер вчені планують з’ясувати, чи відбувається процес придушення експресії генів при вагітності у людей, а також встановити, яким чином імплантація ембріона викликає “вимикання” цих генів. Ерлебачер з колегами вважають, що за допомогою аналогічних процесів ракові клітини можуть уникати атаки імунної системи.

Раніше вчені дійшли висновку, що ожиріння та супутні розлади обміну речовин у матері, у тому числі діабет, можуть майже в 1,5 рази збільшити ймовірність народження дитини з розладом аутистичного спектру.

Джерело:

Chemokine Gene Silencing in Decidual Stromal Cells Limits T Cell Access to the Maternal-Fetal Interface
  1. Patrice Nancy1,
  2. Elisa Tagliani1,
  3. Chin-Siean Tay1,
  4. Patrik Asp2,*,
  5. David E. Levy1,2,
  6. Adrian Erlebacher1,2,

Department of Pathology, New York University School of Medicine, New York, NY 10016, USA. 2New York University Cancer Institute, New York University School of Medicine, New York, NY 10016, USA.

Science  08 Jun 2012:
Vol. 336, Issue 6086, pp. 1317-1321
DOI: 10.1126/science.1220030

Редакция и дизайн: Майстерний Хімік © 2018

У однієї з 8-ми жінок протягом їх життя діагностується рак грудей. Генетика, умови існування і вага можуть вплинути на ваш ризик розвитку цієї смертельної хвороби.

Рак грудей – як запобігти?

Читати далі…

Вітаємо зі святами!

Вітаємо зі святами!

Бажаємо щастя i достатку,
Ясного неба i тепла.
В життi лиш злагоди й порядку,
Щоб доля свiтлою була.
В роботi – успiху й терпiння,
У справах – вiчного горiння.

 

Дякую всім що завітали і послухали колядки!

Веселих Свят!

 

Отрицательные эффекты деградации витамина С

Author: Angewandte Chemie International Edition
Published Date: 03 квітня 2013
Source / Publisher: Angewandte Chemie International Edition/Wiley-VCH
Copyright: Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA, Weinheim

Перевод с английского: Яна Густая.© 2017

Деградация витамина С.

Витамин С обнаружен во многих продуктах питания и, кроме всего прочего, используется для продления их срока хранения. Однако он нестабилен в воздухе или при комнатной температуре. Всем известно, что разрезанные фрукты становятся коричневыми, а вкус продуктов меняется. В журнале Angewandte Chemie немецкие исследователи представили систематическое исследование процессов, которые происходят во время деградации витамина С в продуктах питания.

Витамин С, аскорбиновая кислота, является восстанавливающим углеводом и может взаимодействовать с аминокислотами, пептидами и белками. Такие реакции между углеводами (сахарами) и белками относятся к классу реакций, известных как реакции Майара, и названы в честь ученого, который их обнаружил, Луи Камилле Майара. Реакции Майара повсеместны, а продукты образующиеся в результате этих реакций, например делают наши тосты хрустящими, или отвечают за запах поджаренного мяса.

Однако реакции Майара с участием витамина С не являются полезным явлением. Они протекают при жарке овощей и могут являтся причиной изменения вкуса продуктов. Кроме того, продукты деградации витамина С по реакции Майара при попадании в организм, могут быть ответственны за помутнение хрусталика глаз и возрастной потерей эластичности кожи и сухожилий.

Идентификация конечных продуктов деградации витамина С по реакции Майара.

Процесс деградации витамина С по реакции Майяра ранее не был достаточно исследован. Маркус А. Гломб и Марин Смуда из Университета Мартина Лютера в Галле-Виттенберге, Германия, недавно всесторонне изучили катализированную аминами деградацию витамина С в модельной системе. Используя молекулы витамина С, меченные в разных местах изотопами 13С, они смогли отследить какие продукты реакции Майара образовались расщеплением исходной молекулы витамина С. Они проводили эксперименты в атмосфере изотопа 18O2 и количественно определяли все продукты первичной фрагментации. Это позволило им уточнить структуры около 75% вещест, являющихся продуктами деградации витамина С по реакции Майара. Было показано, что конечными веществами являются карбонильные и дикарбонильные соединения, карбоновые кислоты и амиды.

Среди этих соединений исследователи идентифицировали N6-ксилонил лизин, N6-ликсонил лизин и N6-треонил лизин в качестве уникальных характеристических конечных продуктов деградации витамина С по реакции Майара. В дальнейших исследованиях проведенная в этой работе идентификация соединений позволит дифференцировать продукты реакции Майара, связанные с витамином С, и те, которые связаны с другими восстанавливающими углеводами, такими как глюкоза.

Информация, полученная в этой модели, поможет прояснить изменения, которые происходят с участием витамина С в продуктах его содержащих, во время хранения и переработки, хотя пути реакции в реальных системах, естественно, намного сложнее. Эти эксперименты также закладывают основу для лучшего понимания негативных последствий деградации витамина С в организме.

Источник
Maillard Degradation Pathways of Vitamin C.
Mareen Smuda, Marcus A. Glomb,
Angew. Chem. Int. Ed. 2013. DOI: 10.1002/anie.201300399

Редакция и дизайн: Майстерний Хімік © 2017

 

 

Почему йод окрашивает крахмал в синий цвет?

Author: Catharina Goedecke
Published Date: 06 грудня 2016
Copyright: Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA, Weinheim

Перевод с английского: Яна Густа. © 2017

Тест на йод

Использование йода для проверки наличия крахмала или наоборот, когда крахмал является инликатором на йод, является обычным экспериментом в химическом анализе. Раствор йода (I2) и йодида калия (KI) в воде имеет светло-оранжево-коричневый цвет. Если он добавляется к образцу, содержащему крахмал, например, к хлебу, как показано выше, цвет меняется на темно-синий. Но как это изменение цвета работает?

Крахмал – это углевод, который содержится в растениях. Он состоит из двух разных типов полисахаридов, которые состоят из суб-единиц глюкозы, связанных двумя разными способами. Один из этих полисахаридов представляет собой линейную амилозу, а другой – разветвленный амилопектин (на схеме ниже).

Амилоза – это соединение, которое отвечает за синий цвет. Его цепь образует спиральную форму, и йод может быть связан внутри этой спирали (на схеме ниже).

Комплексы с переносом заряда

Цвета вызваны так называемыми комплексами переноса заряда (КПЗ). Из двух молекул, одна из которых (донор) содержит слабо связанные электроны, а вторая (акцептор) обладает высоким сродством к электронам, часто образуя весьма стабильные соединения. Характерным признаком образования КПЗ является возникновение новой полосы поглощения в видимой или УФ части спектра. Обычно КПЗ является более реакционноспособным по сравнению с мономерами. Причина этого связана с более легкой по сравнению с исходными мономерами поляризуемости КПЗ вследствие более обширной π-электронной структуры и способности к переходу в возбужденное ионизированное состояние.

Молекулярный йод (I2) трудно растворим в воде, поэтому для хорошего растворения добавляется йодид калия. Вместе они образуют полииодидные ионы типа In, например I3, I5, или I7. Отрицательно заряженный йодид в этих соединениях действует как донор заряда, нейтральный йод – в качестве акцептора заряда. Электроны в таких комплексах переноса заряда легко возбуждаются светом и переходят на более высокий уровень энергии. В этом процессе свет поглощается , и его дополнительный цвет наблюдается человеческим глазом.

В случае водного раствора полииодидов абсорбция различных видов приводит к общему коричневатому цвету. После добавления амилозы он образует другой комплекс ПЗ . Здесь амилоза действует как донор заряда и полииодид в качестве акцептора. Этот комплекс поглощает свет другой длины волны, чем полииодид, и цвет становится темно-синим.

Полиоидные цепи

Точная структура полииодидов внутри амилоидной спирали неясна. Комплекс амилозо-йода является аморфным (т. е. он не образует упорядоченных кристаллов), что затрудняет определение его структуры. Было высказано предположение, что внутри спирали повторяются блоки из I3 или I5единиц.

Однако Рам Сешадри, Фред Удл и его коллеги из Калифорнийского университета, Санта-Барбара, США, обнаружили доказательства того, что в амилозо-иодном комплексе содержатся бесконечные полииодидные цепи Inx–   [1]. Группа исследовала связанную систему – пирролоперилен-иодный комплекс для изучения его свойств как органического электронного проводника. Этот материал кристаллический (прозрачен), и поэтому команда смогла определить его структуру с помощью рентгеновской кристаллографии. Они обнаружили почти линейные полииодидные цепи между стеками пирролопирилена. Оказалось, что материал, содержащий эти цепи, поглощает свет при очень близких длинах волн к длине волны поглощения амилозо-йодного комплекса, что подтверждает гипотезу о том, что аналогичные структуры полимерных цепей образуются и в йодо-крахмальном комплексе.

Reference

[1] Infinite Polyiodide Chains in the Pyrroloperylene-Iodine Complex: Insights into the Starch-Iodine and Perylene-Iodine Complexes,

Sheri Madhu, Hayden A. Evans, Vicky V. T. Doan-Nguyen, John G. Labram, Guang Wu, Michael L. Chabinyc, Ram Seshadri, Fred Wudl. Angew. Chem. Int. Ed. 2016, 55, 8032–8035. DOI: 10.1002/anie.201601585

Sources
Der Iod-Stärke-Komplex (in German),
www.chemieunterricht.de 2006.
(accessed November 24, 2016)
The structure of the blue starch-iodine complex,
Wolfram Saenger, Naturwissenschaften 1984, 71, 31–36. DOI: 10.1007/bf00365977

Редакция и дизайн: Майстерний Хімік © 2017